Молда (2025)

Андрій завжди вважав себе людиною науки. Він досліджує стародавні міфи та легенди, але робить це виключно з академічної точки зору. Тому, коли він отримує пропозицію вирушити в невелике, майже покинуте село, загублене серед боліт, він погоджується без вагань. Його мета – вивчити старовинні повір'я про загадкову істоту на ім'я Молда. Місцеві стверджують, що це не просто вигадка, а щось, що живе поруч із ними і приходить за тими, хто намагається розкрити її таємницю.

Після прибуття Андрій стикається з настороженою тишею. Сільські мешканці неохоче йдуть на контакт, а старійшини попереджають його про те, що деякі історії краще дати спокій. Однак чим більше він поглиблюється в дослідження, тим виразніше зауважує дивні деталі: випалені знаки на деревах, таємничі символи на будинках і нічні шепіти, що лунають за вікном.

Незабаром він знайомиться з Альоною — місцевою дівчиною, яка на відміну від інших не боїться говорити. Вона розповідає йому, що Молда — це не просто дух чи істота із страшних казок. Це стародавня сила, яка охороняє межі села і карає тих, хто намагається заглянути за межу дозволеного.

Андрій залишається скептиком доти, доки у селі не починають зникати люди. Їхні тіла знаходять пізніше, але вони вже не такі, як колись — їхні обличчя перекручені жахом, а на шкірі проступають знаки, ідентичні тим, що він бачив у старих записах. Страх проникає в його свідомість, і він розуміє, що став частиною чогось незворотного.

Коли Андрій нарешті виходить на слід розгадки, зрозуміло: Молда — це не просто легенда. Це живий жах, який неможливо перемогти. Єдиний спосіб вижити — зрозуміти її закони та не порушувати їх. Але вже надто пізно. Він зробив те, що заборонялося віками, і тепер Молда йде за ним.

"Молда" - це не просто історія про містику. Це розповідь про страх, який ми носимо всередині, про те, як часом цікавість стає смертельною помилкою, і про сили, які давніші, ніж сама людина.