Відьма (2025)

Маленьке село, оточене дрімучими лісами, живе у страху перед давнім прокляттям. Кажуть, що тут колись жила відьма, чиє ім'я заборонено вимовляти. З того часу тут не буває випадкових гостей, а місцеві жителі вартують свої будинки, замикаючи двері ще до заходу сонця. Проте міська журналістка Ганна не вірить у забобони. Вона приїжджає сюди, щоб розібратися в низці загадкових подій та написати викривальну статтю.

З перших днів Анна помічає, що село ніби застигло в часі: люди уникають чужинців, старі ховають погляд, а вночі з лісу долинає шепіт. Її спроби з'ясувати правду стикаються зі стіною мовчання. Єдиний, хто погоджується з нею поговорити, – це літній травник, який розповідає їй стару легенду. Давно, за часів інквізиції, тут жила жінка, звинувачена у чаклунстві. Її спалили, але перед смертю вона прокляла своїх катів, обіцяючи повернутися.

Анна скептично ставиться до цих розповідей, але незабаром починає помічати незрозумілі явища. Ночами їй сняться кошмари, в яких вона опиняється на місці тієї самої жінки. У дзеркалах миготять дивні відображення, а знайдений у лісі щоденник розкриває їй страшну правду: відьма може жити не в хатинці на околиці, а в самому серці села.

Згодом Ганна усвідомлює, що всі ці події якось пов'язані із нею самою. Їй здається, що хтось стежить за нею, але щоразу, обернувшись, вона бачить лише порожнечу. Їй починають снитися сни, які виявляються не просто кошмарами, а спогадами, що належать комусь іншому. Що, якщо прокляття не залишилося у минулому? Що, коли відьма справді повернулася – і тепер шукає нову жертву?

"Відьма" - це не просто історія про страх, це глибокий психологічний трилер, в якому реальність і містичні бачення переплітаються в єдине ціле. У пошуках правди Ганні доведеться зіткнутися не тільки з давнім злом, але й із самою собою, усвідомивши, що іноді минуле може бути ближчим, ніж здається.