Прокляті (2024)

Єва, вдова 19-го століття, живе у відокремленій рибальській стоянці, де зима приносить не лише холод, а й ізоляцію. У розпал особливо жорстокої зими, коли запаси їжі закінчуються, її світ перевертається, коли біля берегів тоне корабель. На борту перебувають потерпілі корабельна аварія, і Єва, разом із невеликою командою місцевих жителів, опиняється перед жахливим вибором: ризикувати своїми життями та останніми залишками продовольства, щоб урятувати людей, або зосередитися на виживанні та залишити їх напризволяще.

З кожною миттю, коли корабель тоне, Єва відчуває, як наростає тиск. Вона знає, що якщо вони вирішать допомогти, це може коштувати їм життя, але в той же час, залишивши людей напризволяще, вона не зможе позбутися почуття провини. Внутрішній конфлікт розриває її, і вона розуміє, що це рішення не лише вплине на її долю, а й на долі всіх стоянок.

Після болісного вибору, коли команда вирішує врятувати потерпілих, вони стикаються з наслідками свого рішення. Врятовані люди виявляються не тільки фізично виснаженими, а й емоційно пригніченими, що призводить до напруженості групи. Жителі починають відчувати страх і невдоволення, і незабаром у їхніх умах починає зароджуватись думка, що вони покарані за свій вибір. Страх перед можливими наслідками та почуття провини стають невід'ємною частиною їхнього життя.

З кожним днем, коли зима триває, а запаси їжі виснажуються, Єва та її команда починають усвідомлювати, що їхнє рішення може мати довгострокові наслідки. Вони стикаються з внутрішніми демонами, і кожен із них починає запитувати себе: чи справді вони зробили правильний вибір? У цій боротьбі за виживання, наповненої моральними дилемами та емоційними випробуваннями, Єва повинна знайти спосіб об'єднати людей та подолати страх, щоб вони могли вижити в умовах, які ставлять під сумнів їхню людяність.