Спіймай собаку, якщо зможеш (2024)

Батько десятирічної Луші, Борис Колечкін, — письменник-невдаха, який працює продавцем-консультантом у магазині, що належить його колишній коханій Аліні. Колись Аліна обрала Бориса, але в результаті віддала перевагу Сергію Аміантову, від якого зараз залежить доля її бізнесу. Незважаючи на складні стосунки, вони продовжують підтримувати зв'язок заради доньки.

Напередодні Нового року Аміантів запрошує Аліну, Лушу та Бориса на новорічний карнавальний вечір. Борис, сподіваючись справити враження на Аліну і повернути її прихильність, приймає запрошення, але незабаром між ним та Аміантовим починається напружений поєдинок, у якому кожен із чоловіків намагається показати себе з кращого боку.

Тим часом, Луша, спостерігаючи за конфліктом між дорослими, вирішує допомогти своєму батькові, використовуючи всі свої дитячі хитрощі та кмітливість. Вона розуміє, що для Бориса важливо не лише повернути любов Аліни, а й довести свою цінність як людину та як батька.

Однак у цей час відбувається щось несподіване. Їхній собака Крісті отримує частування від бездомного пса Карузо, який став частиною їхньої родини. У недоїденому хот-дозі виявляється викрадене кільце давньоєгипетської цариці Нефертіті, і викрадачі, дізнавшись про це, починають полювання на Крісті, щоб повернути цінну знахідку.

Карузо, закоханий у Крісті, вирішує захистити її і разом із Лушею та Борисом вони об'єднуються, щоб протистояти викрадачам. У ході цієї захоплюючої історії, повне пригод та несподіваних поворотів, Колечкіни усвідомлюють, що справжня сім'я — це не тільки кров, а й ті, хто готовий підтримати один одного у важкі часи. Зрештою, вони не лише рятують Крісті, але й знаходять у собі сили подолати старі образи та зміцнити свої стосунки.